Будянський ліцей Південної міської ради Харківського району Харківської області

- Дитяча лінія 116111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

- Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

- Уповноважений Президента України з прав людини 044 255 76 75;

- Центр надання безплатної правової допомоги 0 800 213 103;

- Національна поліція України 102.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Як батькам і школі запобігти булінгу?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.

8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Поради психолога батькам:

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев'ять найпоширеніших ознак:

1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.

4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Обов'язкові правила профілактики булінгу для всіх дорослих, які працюють в освітній установі:

1. Не ігнорувати, чи не применшувати значення. Якщо в школі прийшли до спільного розуміння і згоди про те, що булінг є проявом насильства, то тоді навіть у тих, хто не є прямим учасником, підвищується сприйнятливість до ситуацій булінгу і з'являється здатність адекватно реагувати.

2. Виявити активність в даній ситуації. Якщо вчителю стало відомо про випадок булінгу, або він став свідком такого випадку, він повинен зайняти ясну і недвозначну позицію. Учитель може спробувати домогтися того, щоб, щонайменше "спостерігачі", а по можливості і сам "агресор", змінили свою позицію щодо булінгу, а також пояснити їм, які психологічні наслідки для жертви в цій ситуації.

3. Розмова з "агресором" булінгу. Якщо стало відомо про випадок булінгу, необхідно провести бесіду з організатором, де, перш за все, ясно дати зрозуміти, що в школі не будуть терпіти булінг.

Потрібно враховувати, що при роботі з булерами (агресорами) дозволяється критикувати, а також коректувати поведінку, але ні в якому разі не переходити на особистості. Потрібно враховувати, що такі діти та підлітки зазвичай втрачають інтерес чинити насильство, якщо знаходять в своєму закладі якесь досить осмислене, а також цінне заняття для себе, в якому вони здатні проявити свій потенціал, а також пережити почуття успіху.

Санкції є відмінним засобом, щоб дати дитині зрозуміти, чим може загрожувати його вільний вибір. Якщо дорослий витримує такі обмеження, це вчить підлітка нести відповідальність за свої вчинки.

Потрібно враховувати, що відповідальність за нормальні відносини між дітьми і дорослими лежить виключно на представниках старшого покоління. Також рекомендується використовувати різні правила для регулювання життя дитини в школі, а також в домашніх умовах, при цьому такі норми не повинні суперечити один одному.

4. Розмова з "жертвою" булінгу. Дуже важливо захистити учня, який став "жертвою" і перестати приховувати булінг. Провести довірливу бесіду з дитиною, яку образили, спробувати зрозуміти його, підтримати, допомогти усунути негативні емоції (почуття страху, образи, провини).

5. Розмова з класом. Обговорити з дітьми в класі випадок булінгу. Така розмова зробить ситуацію явною для всіх, допоможе вирішити конфлікт і розбіжності, разом обговорити наявні правила проти булінгу або виробити нові. При цьому активно залучаються до бесіди і обговорення ті школярі, які ведуть себе позитивно.

6. Проінформувати педагогічний колектив. Педагогічний колектив повинен знати про випадок булінгу і взяти ситуацію під контроль.

7. Запросити батьків для бесіди. Якщо булінг має місце в початковій школі, то особливо важливо, якомога раніше залучити батьків, обговорити з ним, які є (або можуть бути) ознаки, що свідчать про булінг і якими можуть і повинні бути стратегії реагування.

8. Наступ наслідків. Булери повинні зустрітися з неминучими наслідками своїх дій. Так само як, в тому числі, принесення вибачень "жертві" і відновлення того майна, яке було зіпсовано або відібрано.